Меню
Главная
Авторизация/Регистрация
 
Главная arrow Экономические arrow Мировая экономика arrow
Сучасний стан зовнішньоторговельної політики України

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ЗАСАДИ СУЧАСНОЇ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРЇНИ

Напрямки зовнішньоторговельної політики України у регіональному розділі

Країни, займаючи різне становище у світовій економіці в цілому і на різних товарних ринках зокрема, для захисту своїх інтересів проводять певну зовнішньоторговельну політику.

Як було зазначене вище, зовнішньоторговельна політика - цілеспрямований вплив держави на торгові відносини з іншими країнами.

Отже, на вибір національної зовнішньоекономічної політики істотний вплив роблять як загальноекономічне становище в країні, так і тенденції у світовій економіці, з огляду на сучасну швидку інтернаціоналізацію зовнішньо господарських зв'язків, розширення світової торгівлі товарами і послугами, розвиток міжнародного підприємництва, зростання кількості та збільшення сфери діяльності ТНК.

Сучасна зовнішньоторговельна політика України - це взаємодія двох тенденцій: протекціонізму та вільної торгівлі (фритредерство).

Розглянемо дані напрямки більш детально.

Для різних стадій історичного розвитку суспільства характерні різні напрямки зовнішньоторговельної політики.

У період первісного нагромадження капіталу типовою системою зовнішньоторговельної політики був протекціонізм. Високими ввізними митами на промислові товари вітчизняна промисловість правиці від іноземної конкуренції. У цей період протекціонізм відігравав прогресивну роль, сприяючи швидкому зростанню промисловості і розвитку економіки в цілому.

У сучасній політиці регулювання зовнішньоторговельного обміну виявляється об'єктивна потреба в полегшенні міжнародного спілкування. В області міжнародних економічних відносин це виражається в ослабленні обмежень зовнішньоторговельного обміну, прагненні до усунення перешкод на його шляху. Такому курсу відповідає політика лібералізації торгівлі, під якою розуміється весь комплекс державних заходів з регулювання внутрішньої економіки і зовнішніх зв'язків для сприяння зовнішньоторговельному обігу та зниження митних та інших бар'єрів.

Політика вільної торгівлі у чистому вигляді означає, що держава утримується від безпосереднього впливу на зовнішню торгівлю, залишаючи за ринком роль основного регулятора. Однак це не означає, що держава взагалі усувається від впливу на цей напрямок господарської діяльності. Воно укладає договори з іншими країнами, щоб надати максимальну свободу своїм господарюючим суб'єктам.

Вільна торгівля призводить до позитивних політичних наслідків, так як в цьому випадку країни стають більшою мірою взаємозалежними, а отже, знижується небезпека ворожих дій по відношенню один до одного.

Проведення політики вільної торгівлі дозволяє одержати найбільшу вигоду від міжнародного економічного обміну в основному країнам економічно більш розвинутим, хоча в чистому вигляді вона ніколи і ніде не застосовувалася. [4, c.290]

Протекціонізм - політика, спрямована на захист вітчизняної економіки від іноземної конкуренції. На відміну від політики вільної торгівлі при протекціонізмі виключається вільна дія ринкових сил, оскільки передбачається, що економічний потенціал і конкурентоспроможність на світовому ринку окремих країн різні і тому вільна дія ринкових сил може бути невигідним для менш розвинених країн. Необмежена конкуренція з боку більш сильних іноземних держав може привести в менш розвинених країнах до економічного застою і формування неефективної для даної країни економічної структури.

Можна виділити кілька форм протекціонізму:

селективний - спрямований проти окремих країн або товарів;

колективний - проводиться об'єднаннями країн відносно країн, в них не входять;

прихований - здійснюється методами внутрішньої економічної політики.

Протекціонізм сприяє розвитку в країні певних галузей виробництва. В аграрних країнах протекціонізм часто є необхідною умовою індустріалізації. Крім того, при протекціонізмі скорочується безробіття. Однак занадто тривале застосування цієї політики може призвести і призводить до економічного застою, тому що якщо усунути іноземну конкуренцію, то послаблюється зацікавленість вітчизняних підприємців у підвищенні технічного рівня та ефективності виробництва[18,20].

У своїй крайній формі протекціонізм набуває форми економічної автаркії, за якої країни прагнуть обмежити імпорт тільки тими товарами, виробництво яких у даній країні неможливо. Експорт же допускається у тій мірі, в якій він забезпечує необхідний імпорт.

У чистому вигляді автократична політика передбачає, що будь-який імпорт повинен бути замінений на вітчизняну продукцію. Але не завжди прагнення окремих країн до заміщення імпорту вітчизняною продукцією можна охарактеризувати як автократичну політику.

Політика автократії, так само як і політика вільної торгівлі, в чистому вигляді не проводиться. Різні ступені протекціонізму зустрічаються постійно і залежать від рівня економічного розвитку тієї чи іншої країни. Іноді можуть одночасно проводитися політика вільної торгівлі і політика протекціонізму, але у відношенні різної продукції.

Протекціонізм активно застосовується не тільки розвиваються, а й промислово розвиненими країнами для захисту національних товаровиробників в умовах конкуренції, що загострюється.

Держави, проводячи протекціоністську політику, використовують інструменти зовнішньоторговельної політики, вибір яких залежить від її конкретних цілей. Держава може давати рекомендації і заохочувати господарюючі суб'єкти до тих чи інших дій.

До інструментів зовнішньоторговельної політики відноситься система двосторонніх і багатосторонніх договорів.

Однак найчастіше в умовах розвинутих ринкових відносин застосовуються тарифи і нетарифні бар'єри.

 
Оригинал текста доступен для загрузки на странице содержания
< Пред   СОДЕРЖАНИЕ   След >
 

СКАЧАТЬ ОРИГИНАЛ
Сучасний стан зовнішньоторговельної політики України
ВСТУПРОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ1.1 Поняття зовнішньоторговельної політики та її види1.2 Методи та інструменти здійснення зовнішньоторговельної політики держави1.3 Вплив національної регуляторної політики на зовнішньоторговельну політику країниРОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ЗАСАДИ СУЧАСНОЇ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРЇНИ2.1 Напрямки зовнішньоторговельної політики України у регіональному розділі2.2 Особливості державного регулювання окремих секторів вітчизняної економіки2.3 Оцінка впливу регуляторної політики на динаміку зовнішньої торгівлі УкраїниРОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ3.1 Проблеми захисту зовнішньоторговельної політики в умовах членства в СОТ3.2 Перспективні напрямки формування вітчизняної зовнішньоторговельної політикиВИСНОВКИСПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ